Історія села Рогозів Бориспільського району Київської області
Понад заплавою колись судноплавної річки Карань (нині вона ледь-ледь пробивається слабою течією по зарослому верболозами руслу) розкинулося велике мальовниче село Рогозів.
Навколо нього колоситься хлібна нива, зі сходу сірою стрічкою біжить автомагістраль Київ – Черкаси, з південного сходу темно – зеленим велитнем підступає до села ліс, а в центрі Рогозова блакитніє красиве озеро «Біле», від нього тягнуться на захід буйні луки. Над озером величаво своїми банями сягає неба сторічна дерев’яна церква, побудована Рогозівськими умільцями, без єдиного цвяха, яка вистояла в усі лихоліття, ставши оберегом села.
Територію поблизу Рогозова досліджували археологи. На околицях села знайдено рештки посуду доби міді (4-3 тисячоліття до н.е.). Неподалік села виявлено групу скіфських курганів. Біля Рогозова знайдено кістки мамонта.
Дослідники вважають, що село виникло на межі 15-16 століть. З цього часу збереглися перші письмові згадки про нього.
Краєзнавець О.Стороженко вважає, що первісна назва села була Рогози. Відомо декілька версій щодо походження сучасної назви села. Оскільки воно розташоване в низинній місцевості, поблизу річки Карані, де здавна росла рогоза, то, мабуть, назва села походить від назви цієї рослини.
О.Стороженко висуває ще одну думку, що назва села пішла від імені одного з перших поселенців на прізвище Рогоза. Деякий час село належало польським шляхтичам Лозкам, Олізарам.
Цікаво, що збереглися історичні документи, які свідчать, що населення Рогозова під час польсько - литовського панування поповнювалося втікачами з Правобережжя. Зрозуміло, що втікачі – народ сміливий, волелюбний, непокірний, саме таким і сформувалося населення Рогозова і навколишніх сіл.
У XVIII столітті село належить до Вороньківської сотні Переяславського полку. У цей час у Рогозові було всього 13 дворів. Під час перепису 1859 року тут вже було 227 дворів, проживало більше двох тисяч людей, діяла православна церква. На початку ХХ століття у селі вже було близько трьох тисяч мешканців. За переписом 1926 року Рогозів – центр району, до якого входили півтора десятка навколишніх сіл. Нині у селі проживає понад 4000 людей.
Під час колективізації (20-30 роки ХХ століття) у Рогозові було створено чотири колгоспи, які у п’ятдесяті роки об’єдналися в один великий колгосп, а в 1963 році він був реорганізований у радгосп «Рогозівський».
За останнє сторіччя в історії села найчорнішими сторінками стали штучний голодомор 1932-1933 років і дворічна німецька окупація у війну 1941-1945 років. За неповними даними від голоду у селі померло 84 людини. Зберігся лист колгоспників до Сталіна з приводу страшного голоду.
У 1936 року у селі діяла машинно – тракторна станція, пізніше МТС, районні установи були перенесені до Борисполя.
У роки війни багато мешканців села не повернулися з фронтів, великий загін молоді було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. За мужність і героїзм при форсуванні Дніпра уродженець села Рогозів Братусь І.І. одержав звання Героя Радянського Союзу. У селі встановлено йому пам’ятник.
Рогозів прославив хор –ланка, що був створений ще до війни. Колектив виступав у різних куточках України, та за її межами, його пісні були записані на платівку, деякі учасники хору стали провідними співаками найпрестижнішого колективу України – хору імені Г.Верьовки.
Село Кириївщина
Кириївщина – молоде село. На карті Бориспільського району воно з’явилося у 20 –ті роки 20 століття.
Багаті землі навколо села належали поміщикові Кириєвському.Звідси походить і назва цього невеликого села. Село об’єналося з хуторами Бурдуківщина і Бурсуківщина.
Історія села тісно пов’язана з історією інших сіл району.
На сьогодні в Кириївщині є 72 двори, проживає тут понад сто осіб.
Село підпорядковане Рогозівській сільській раді.
